- Поважайте дитину. Не критикуйте її весь час, не зловживайте повторенням відомих істин.
- Підтримуйте в дитині почуття гордості, самоцінності, самоповаги, які є не обхідною умовою розвитку особистості.
- Уникайте грубощів у спілкуванні, зауважень, що викликають у дитини образу, не сприйняття.
- Зверніть увагу на свій тон і форму звертання до дитини. Зверхність, наказова форма висловлювань неодмінно викличуть у неї зовнішній чи внутрішній опір, погіршать ваші стосунки, зроблять їх більш конфліктними та напруженими.
- Приділяйте дитині максимум уваги. Цікавтеся її справами, інтересами, навчанням, друзями, почуттями, думками.
- Цінуйте все те, що цінує ваша дитина, або хоча б не глузуйте з того, чим вона дорожить.
- Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не давати безпідставних оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій дитини.
- Виявляйте чуйність до дитини, будьте разом з нею і в радості і в смутку.
- Якщо дитина не ділиться з вами переживаннями, думками, подіями свого життя, не намагайтеся дізнатись про них силомір, краще подумайте, чому так відбувається і що вам треба зробити, щоб завоювати її довіру.
- Надавайте дітям більше самостійності – у прийнятті рішень, виконанні певних справ, залучайте до обговорення сімейних проблем.
- Довіряйте дітям. Контролюйте результати виконаної роботи або якихось важних її етапів.
- Не залякуйте батьківською карою, дайте дитині усвідомити, що ви – перші люди, до яких можна звернутися в усіх складних життєвих обставинах.
- Умійте прощати навіть те, що прощати нелегко.
- Якщо ви бажаєте дитині добра, готуйте її до вибору небажаного і відмови від бажаного.
- Шановні батьки, пам’ятайте, доля дитини – у ваших руках!